У рамках підготовки до 4th Odesa Half Marathon 2019, який відбудеться 15 вересня, кіборг-марафонець Тетяна Воротіліна прочитала лекцію “Не зупинятися і не здаватися: як спорт допомагає долати життєві виклики”. Ми підготували для вас стислий конспект її лекції.
Перше, що змінюється, коли ви приходите в якусь нову сферу – ви потрапляєте в нове коло спілкування. На мій погляд, це саме те, що може сильно вас змінити. Тому що ви – це на 50% ваше оточення, на 40% – ваш спосіб мислення, і тільки 10% – це ваші знання та навички.
Коли ви приходите в спорт, у вашому житті з’являються люди, які також займаються спортом. Ці люди також починають впливати на вас, так само як і ви – на них. Вони неділю замість того, щоб відходити від суботньої гулянки, йдуть на забіг, ви теж приєднуєтеся до спортивного життя: приходите повболівати, реєструєтеся на 2, 3, 4 км. Це стає заразним.
Якщо у вашій компанії є люди, які завжди усього досягають, у вас всередині теж з’являються ресурси на нові досягнення. Тому так, регулярні заняття спортом сильно змінюють ваше оточення, і це сильно впливає на ваше життя.
Плюс це впливає на фізіологічний рівень. Щойно ви починаєте щось робити – чи ви йдете в зал, чи на пробіжку – у вас в організмі починають вироблятися ендорфіни, у вас з’являються гарний настрій та енергія.
Бігунові, який хоче бігати на довгі дистанції, потрібна дисципліна. Впевненість у собі та дисципліна. Ти приходиш на тренування, тобі боляче, але на наступний день ти знову йдеш тренуватися. Не хочеться, “впадло” і так далі – але ти йдеш і робиш. Це дисципліна, і це те, що можна натренувати дуже просто.
Достатньо однієї хвилини на день.
Якщо впевненість у собі – це тема окремої дискусії, до кожної людини потрібен особливий підхід, щоб працювати з нею, то дисципліна – це суто механічні дії, які треба виконувати з дня на день.
Жалість блокує впевненість у собі. Нікого не варто жаліти. Але співчуття і жалість – це різні речі. Співчуття – це емпатія, це те, що дозволяє нам залишатися людьми і відрізняє нас від тваринного світу. А почуття жалості якраз означає, що ви не вірите в себе – якщо ви жалієте себе, або не вірите, що ця людина впорається з ситуацією, в якій вона опинилася – якщо жалієте іншу людину.
Щойно вам захочеться когось пожаліти, перевертайте у голові цю фразу. “Я не вірю в себе. Я не вірю в цю людину”. Звучить поганенько, правда? Так з часом ви відучитеся жаліти себе і інших.
Наш мозок завжди налаштований на негатив. Він автоматично шукає щось погане. Як би класно вам не було, навіть якщо ви валяєтеся на пляжі на тропічному острові і п’єте шампанське, мозок усе одно шукатиме у цих декораціях щось “не таке”. Це еволюційна штука, яка існувала для того, щоб ви випадково не померли. Хоча зараз нас оточує набагато менше небезпек, мозок ще не перелаштувався.
Але нашу лімбічну систему можна навчити. Якщо ви свідомо шукатимете щось класне, з часом вона навчиться відвертатися від негативу.
Щастя – це не відсутність проблем, а наше до них ставлення. Це здатність мати з ними справу. Можна побачити дуже багато позитивних речей, якщо не надто фокусуватися на негативних.
Абсолютно усі події нейтральні, і ми самі “зафарбовуємо” їх у той чи інший колір.
Важливо те, на чому ти хочеш фокусуватися, що для тебе буде важливішим. Важливо позитивно дивитися на ситуацію і шукати максимум класних можливостей, якщо ти хочеш чогось досягти. Наша лімбічна система завжди шукає негатив та загрозу, а ще дуже любить впадати в апатію, бездіяльність.
І ви можете перевчити вашу лімбічну систему шукати в усьому плюси за декілька місяців. Просто зробіть просту вправу: візьміть будь-яку ситуацію, яку ви вважаєте негативною і знайдіть у ній 20 переваг. Це можуть бути абсурдні речі. Але вони навчать ваш мозок працювати на позитив. Завдяки цьому у вас всередині буде менше страху. А страх – це те, що сильно зупиняє вас у досягненні цілей.
Регулярні заняття спортом дають очевидний прогрес. За рік мої досягнення виросли з 10 метрів до 21 кілометра. Це дуже круто. Так, я до цього займалася спортом. Але тим не менш, спорт розвиває вас і дає вам почуття впевненості в собі. Він дає можливість побачити ваш прогрес якісно і кількісно.
У спорті ваші результати на 90% залежать лише від вас. І якщо ви скажете: “Ну так, класно тобі говорити, ти амбасадор, у тебе завжди є зручне взуття, а в мене дешеві кеди”… Я бачила, як хлопець біг марафон босоніж. Я не кажу, що це добре. Але коли ти хочеш, ти зможеш знайти можливості досягти абсолютно будь-чого.
Ви можете досягти абсолютно усього, тому що ваш організм набагато сильніший, аніж вам здається.
Кайфуйте і не намагайтеся одразу бігати багато. У квітні 2017 я розпочинала з 10 метрів. У березні 2018 я пробігла півмарафон. Ще за рік і кілька місяців я пробігла марафон. Усе це відбувається завдяки поєднанню наявності цілі, впевненості в собі та дисципліни.
Звісно, варто читати рекомендації, йти до тренера або у біговий клуб. І отримувати задоволення. Від процесу, компанії, роботи м’язів, внутрішнього стану… не важливо, головне – в кайф!
